Нiч така тривожна...
Чом я неспроможна
Позабути зустрiч
У чужiм краю7...
Там де на горищi
Видихає вiршi
Той поет про молодiсть мою...
Приспiв:
Я прошу, Семене,
Не пиши про мене
I не мрiй даремно про любов...
Як би не хотiла,
Щастя вiдлетiло,
Не повернеться до мене знов...
А поет малює
Словом, що хвилює,
Квiти i дерева,
Рiчку i весну...
А поет спiває –
Серце забуває
I про зморшки i про сивину...
Приспiв:
Не пиши, земляче,
Бо душа заплаче,
Щирим словом не займай душi...
Лiто промайнуло,
Я про все забула...
Не пиши про мене, не пиши...
Де та нiжнiсть юна?
Лиш її вiдлуння
Не згасає в серцi
У душi живе...
Де ховаєш, доле,
Лагiдне i добре?
Спомин про минуле серце рве...
Приспiв:
Не пиши, поете,
Вiрую в прикмети –
Над душею має силу вiрш....
Лебедину пiсню
Вiдспшвала – пшзно...
Не пиши, бо буде тiльки гiрш...
Прохання
© Copyright: Семен Венцимеров, 2006
Свидетельство о публикации №106082302393
Свидетельство о публикации №106082302393
Рецензии
