Любовне закляття

Побажай мого тіла, очей барвінкових
Побажай мого серця, душі і волосся
Побажай усього, що іще не збулося
І розбий оцей лід, ці химерні окови,
Що мене так тримають ще міцно
В Чужині...
Нині я
та й спромігся у голос озватись
Промовляю забуті любовні закляття
Вже бузок розпустився і біле латаття
Розгорнуло пелюстки,
вже годі ховати
Нашу спрагу кохання, кохання
О, нині
У чужиннім краю я тебе заклинаю,
Викликаю з джерел, із підземного гаю
Витинаю на чорному полі червоним –
„Мавко рідна, як палко, як ніжно
я кохаю тебе, я кохаю............”


Рецензии
Боже, Інгваре, чому ніхто не відгукнувся на таке? Аж струмом б’є... Дивно, ти ж начебто скандинав. Звідки ж такі зваблюючі пристрасті?

:-)) Ти і мертвого вмовиш...

With love

Любовь Либуркина   17.12.2006 21:29     Заявить о нарушении
ти погано знаєш скандинавів, то все стереотипи про пристрастних французів і холодних скандинавів, а насправді все навпаки - холодний розрахунок і жадібність французів і пристрастність і безрозсудність скандинавів, які наївшись мухоморів творять таке що ні наяку голову не налазить ;-)
Дякую, що помітила цей текст.
Він мені також подобаєтьтся.

With love

Ингвар Олафсон   17.12.2006 21:47   Заявить о нарушении
О, так вам ще й галюцігени потрібні? А на натхненні?

:-))

Любовь Либуркина   17.12.2006 21:54   Заявить о нарушении