Кину палаючу квітку в безодню ріки,
Хай спалахне та вода, що прямує до тебе,
Хай почорніють дерева й захмариться небо,
В морі далекому згаснуть хай всі маяки,
Трави духм’яні нехай заплутають сліди,
Вітер морошний нехай заколише свідомість,
З лісу не вийдеш по колу, мій друже, натомість
Стежку мій ворон підкаже, за нею і йди.
Бачиш, дерева застигли в останнім жалю,
Чуєш, птахи зачаровані вже не співають,
Квіти сполохані тільки за тебе благають -
Дати далеку дорогу цьому королю.
Йди, мій король, через день схороню я себе,
Тільки згадаю, як очі палали бажанням,
Ти же приречений жити з довічним стражданням,
Помста чаклунки нарешті здогнала тебе...
Помста чаклунки
© Copyright: Любовь Либуркина, 2006
Свидетельство о публикации №106081101260
Свидетельство о публикации №106081101260
Рецензии
На это произведение написано 10 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.