А літо все швидше темп набирає,
Вирує. Промінням мене обпікає.
Кохання також зараз не зволікає –
Чекає, чекає – на мене чекає.
Та що б не робила – всюди помилки.
Вибачай, мені треба іти.
Мене інший чекає, а ти на іншу чекаєш,
Щоб мене забути й не йти.
«Не треба, не далі!» - я буду кричати,
Бо так я ж бо під сонцем печусь.
А сонце літає, і Землю промінням
Так ніжно чіпає.
Вибачай, я піду – бо скоро вже осінь –
Знов школа і друзі, й знання.
Ти можеш забути і мене не чути,
Бо це все вже буду не я.
02.07.2006 Київ
А л то все швидше...
© Copyright: Аля Микс, 2006
Свидетельство о публикации №106070502555
Свидетельство о публикации №106070502555
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.