Сніжинки падають, падають, падають...
Лягають на коси та плечі мої...
А я все згадую, згадую, згадую...
Як зізнавалась в коханні тобі...
І, навіть, не боляче і не соромно,
Що написала в листах: “Люблю”.
Так дивно: зима, та мені не холодно,
І більше нічого тебе не прошу...
Хоча і не байдуже... все розумію я:
Рівень не той і не та душа...
І після школи не там я вчилася
І вчителів вибирала сама...
Хто ж я? Не знаю... знайома писала:
“Сволота, що лізе в чуже життя...”
Байдуже... все, що хотіла – сказала...
Знаєш... інакше тоді не змогла...
Сніжинки падають... а я згадую...
Сміюсь... не знаю, що ще згадати.
Дивлюся в небо... Кружляю... Падаю...
Та знаю: треба... потрібно встати...
Снiжинки падають, падають, падають...
© Copyright: Это Всего Лишь Слова, 2006
Свидетельство о публикации №106062601727
Свидетельство о публикации №106062601727
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.