Небесна блакитна долина,
Укрита, мов снігом, п'янка –
Країна жива, журавлина,
Моя Батьківщина струнка.
Немає ні листя, ні снігу,
Лишь сітка туману висить
Та небо, як путь для забігу,
Накреслена крейдою мить.
То очі моєі Вкраїни,
Глибокі, блакитні, сумні,
Та коси, неначе в людини,
Що вже молоді в сивині.
Поля на світанні сріблясті,
Проміння танцює на них, -
Чимало пізнали напасті,
І крові напилися, й лих, -
Та все ж нескінченно прекрасні,
Неначе з Вертепу до нас,
І ми, неусміхнені блазні,
Так часто не бачимо вас!
Святі та пречисті долини,
Зізнайтесь, ви чули не раз:
“Кохаю тебе, Україно!” –
Не все в світі змінює час.
2003-12-04
Украiнi
© Copyright: Алена Вершинина, 2006
Свидетельство о публикации №106060200658
Свидетельство о публикации №106060200658
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.