Мозаiка долi
Відчинили свої турботи.
Чим же стане весни насіння –
Не скажу, не спитаю доти...
Що шукаєш і що не знайдеш
Не відомо і навіть Світу.
Це не вітер мене шукає,
Це мене зігріває квітень.
Чом би ні? Я відчую море,
Шлях бездонний і щастя хвилі,
Це не все – це останки долі,
Склавши їх розкриваєш крила.
Свидетельство о публикации №106052600424