Життя -- на страту,
Бо то так треба...
І наші грати
завбільшки неба,
Завширше моря
Й твердіше сталі,
Бо ми самі їх
Змогли поставить...
Умовність серця –
Зухвалість долі...
Чи обізветься
хтось у неволі?
Чи стане поряд --
закриє спину
твою собою?
Чи буде сили
В тобі за когось
“Прийняти кулю”?
Чи у любові
лише минуле?
Лише розмови
Про пАлку пристрасть?
В такої мови
Немає змісту...
Немає сенсу...
Ти й сам це знаеш...
Але як дійсно
мене кохаєш,
не гай хвилини
(їх надто мало)...
я твОїм крилам
повітрям стану,
а як надвечір
в однім - напруги,
склади за плечі,
я стану другим...
Так легше, звісно,
втекти від страти...
Якого ж біса
у нас ці грати?
грати...
© Copyright: Фрейя, 2006
Свидетельство о публикации №106052000394
Свидетельство о публикации №106052000394
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.