Безсоння
потонули зорі та й з небом разом
Зомлілеє серце як птаха тріпоче
шепоче щось Голос отам за вікном
чого він шепоче, що прагне, що хоче
що звідати має у Домі моєму...
Не спиться, не спиться, не спиться -
як шахтна коняка кружляє безсоння,
просоння, проміння ліхтар одинокий
в шматочок кватирки мені посилає
і гасне той спалах примарного раю
і я засинаю, а може вмираю...
©2006 Ingvar Olaffson
Свидетельство о публикации №106051702089
Виснути у сутінках на чужій (чи власній?) розпуці,
На шибениці мрійника, на шибениці волі,
На шибениці шепоту про ласки сваволю.
Прийняти прийнятне, прийняти спокОю,
Як ліків надійних від хвилі, від моря,
Від хвороби сонної, від тої, що стОїть
У Домі й положить долоню на скроню.
А ти невід’ємний долоні цієї,
Благаєш: “Зостанься, Цірцео.
Закляттям страшенним робить з мене звіра
Не треба, не треба....”
.......................В очах її лише зневір’я.
Галина Тальнова 23.05.2006 16:54 Заявить о нарушении