Поцілуй мене в уста застиглі
Вітер, друже мій п’янкий,
Плоди життя нарешті вже достигли,
На гілці висячі тонкій,
Вони впадуть от-от, я вже чекаю,
Не знаючи, навіщо це усе.
А небо чорними пронизане стрічками,
Думками, що їх Бог в собі несе.
Нема життя – до Нього не звернуся,
Прийшла пора і вмерти час настав,
Я наостанок сонцю уклонюся,
Й помру. Рятуй же світ, краса!
23 травня 2003 м. Київ
Час прийшов
© Copyright: Борис Федченко, 2006
Свидетельство о публикации №106042700142
Свидетельство о публикации №106042700142
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
