Спогади...

СПОГАДИ...

- 1. -

***

Лист за листом,
Точить пам`ять
В ієрогліфах змісту...

***

Зів’яле листя під ногами,
Зеленою травою проросли,
Це наші спогади,
Крила ж - весни...
Та синь, куди наш шлях
Веде... як попіл Арігамі.
З минулого свого,
Де рок схрестив свій меч...
І сонце, крізь дощі й тумани,
Крізь райдуги ворота
В повінь долі,
Де ми завжди на кручах сивих,
Дніпро... твій спогад
Заспокоїть, бо він
В край отчий, свій шлях веде...
А скільки ж ним пройшло людей,
Чия затерта в полі доля,
Ковилі, льон...
Ярило в день...

***

Чи останні листи,
Ті, що в небі оставлю...
Що побачить вона опромінь...

***

- 2. -

Весь небосхил вже під ногами...
Між роком та судьбою, як межа,
Духмяний сливи цвіт...
Вперед уносить нас,
З минулого калитки.

***

Де в кожнім відголосу небосхил,
Що під ногами, в дзеркалі калюж розбився...
І не повернеш вже... вчора...



. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

(Вариация на русском языке к 1й и 2й части)

ВОСПОМИНАНИЯ...

***

Лист, за листом,
Точит память,
В иероглифах содержания...

***

Листья, увядшие под ногами,
Их прорастает весенняя зелень, -
Это наши воспоминания...

***

Та синева, куда наш путь ведёт,
Как пепел Аригами из прошлого,
Где рок свой меч скрестил...
Навечно унося отчаяньем
День прожитый...

***

А сколько же прошло людей,
По млечной снов дороге,
Излитой, как река, - с корнями в небесах...
Чья затёрлась в поле судьба,
Лишь лён, ковыль... да солнце в день.

***

Всё небеса исхожены...
Меж роком и судьбой,
Цветенье сливы...
Вперёд уносит нас,
От прошлого ворот.

***

В каждом осколке неба,
Под ногами, в лужах...
Не вернёшь вчера...

***

Иль последние листы,
Те, что в небе оставлю,
Что увидит она опрометью... меж своих дней.