Сріблий спів в вершечках ночі
Лине в світ прозорий,
Все живе і кожне б'ється
У сльозах любові.
Все забуло світ похмурий,
Зимову завію.
Вже хто вижив – той веселий,
Той має надію.
Вже й щебечуть пташенята
Світлої, нової.
Трохи в серці потепліло
У журби старої.
Сяє сонечко весільне
В очі старій хаті,
І збирає у дорогу
Сина свого мати.
- Ти ж бо, синку, не барися,
Повертай до мами,
Що-то знайдеш межі люди…
А йди й повертай-но.
В ту дорогу, мій небого,
Вже й котрі ходили.
Слави-вітру все шукали,
Та й не знаходили.
Повертайся, мій ласкавий,
До своєї хати.
Чи великий, чи убогий –
Буду виглядати.
Кожний вечір на схід сонця
За тебе молити,
Кожну зорю умовляти
До тебе світити.
Проводжає мати сина,
Довгий шлях лягає.
Син у вирій відлітає,
Чи ж його чекають…
Чи хто його там зустріне,
Чи буде вітати…
А не вдержиш – дав бог крила,
То мусить літати!
Квiтневi спiви з Трегубовоi поеми - 2
© Copyright: David Alonsky, 2006
Свидетельство о публикации №106041300536
Свидетельство о публикации №106041300536
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.