Я в трауре, я глубоко грущу... Vizma Belshevica

* * *
Es seerojos, es dzilji skumu.
Mans muuzhs bez meera bija gruuts.
Un savu miiljo izmisumu
Kaa beernu aukleeju pie kruuts.

To nepaguru kopt un barot.
(Lai kaut jel briidi buutu raams!)
Un luukoties, cik spozhos staros
Dzirkst pasaule caur asaraam...

* * *
Я в трауре, я глубоко грущу.
Жизнь моя была безмерно тяжела.
Я принимаю всё, как есть, и не ропщу,
Лелею у груди отчаянье – любимое дитя.

Его не устаю кормить и нянчить.
(Хоть на мгновение бы обрело покой! )
Чтоб хоть сквозь слёзы я смогла увидеть,
Как в солнечных лучах искрится мир иной...

* * *
Я в траурі, я глибоко сумую.
Життя моє було тяжке без міри.
Коханий відчай свій, дитиною лелію
Біля грудей своїх так ніжно й вірю,

Що не стомлюся його нянчить й годувати.
(Нехай же хоч на мить та спокою зазнає!)
Можливо й я крізь сльози зможу бачити,
Як в сонячнім промінні світ цей сяє...


Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.