Сучасний погляд на ос н й сум

Ось і зустріли строкатую осінь!
Тухлі наперли на ноги тепер
Отож нас навчили хороших манер!
Не можем ходити по вулицях босі.

Про що це я знову...просте, нецікаве
Краще співаймо пісні про любов!
Ту, що дуріти нас змушує знов
Од цього пляшками глушить "Сапіраві"...

Якось невтішно і знов нецікаво..
Скоро душа романтизму попросить
Хапайте вертлявую музу за коси
Пишіть геніально, яскраво і жваво!

І знову вертається слово в буденне:
Ну що я зроблю, як натерли чоботі!
Ото б одягнути мережане боді
Жіночно і легко ходити щоденно!

У когось дипресія та ностальгія,
У мене ж, як видно, душа незбагненна:
Знайшовся б, хто вивчив її достеменно
Та й знатиму, чом так цинічно дурію.

Проте ігнорую загальную звичку
Творити сумне, коли осінь приходить
Вона ж нам і житом й пшеницею родить
А ми їй любовні і сльозні дурнички..

Куди ж це годиться?..На біса нам сльози?
Заглянь у люстерко: дивись, це обличчя
Що вляпалось, вибач, в наступне сторіччя,
Дуріє від сміху кінської дози!

Оставте! Давайте зустрінемо осінь,
Хоч раз посміхнувшись іронії долі!
...На вогнище листя несу у подолі
Хай з ним згорить все, що мучило досі...