Так...
І крізь світи летіли тільки двоє:
Він – вітер, а вона - його вітрила,
Вони весь світ наповнили собою
Вони лились, вони були рікою..,
І втомленим зривались водоспадом
Вони були всім світом.., і собою
Вони не марили Едемським садом
Снували павутиння пересуди
І правду прорікав мудрець (мастак):
Їм заздрили самі боги, що люди..?
І все через одне єдине: „ТАК”...
Увесь їх світ летів у безконечність...
Плин часу зупинявся в мить злиття
Слова і фрази були недоречні..,
Єдине „ТАК”... Немає вороття...
Свидетельство о публикации №106040300296