Жив собi пiвник... Жил-был петушок

"...Ти свою застрелив пташку, що у грудях тріпотіла,
і співала... Чи боявся, щоб на люди не злетіла..."
 Вировец Лариса, "Пташка"


Жив собi пiвник



Жив собi у грудях Пiвник, прегарнесеньке курчатко!
То не був природi виклик, нам здавалося спочатку.
Дуже довго ту пташину ми ретельно годували –
I пшеном, і чачавицей. По недiлях – борщ iз салом.

Все дивились, щоб наш Пiвник, не дай Боже не зачах,
Вiн же вiльно вiд’їдався (зважте, на моїх харчах).
Пiдросло.З’явились шпори, дзьоб великий у курчати,
Гребiнець такий крислатий – очi можно затуляти!

Я терпiв. Старанно. Тихо. Птах горлає проти ночi
То спiває, то клюється, там i сям... i де захоче!
Пiвник став статтєвозрiлим. Грають гени у курчати.
I почав (у моїх грудях) вiн своїх курей топтати!!!

Що робити, люди добрi! Хоч мерщiй тiкай iз хати!
Не втечеш! Хай йому трясця – бо всереденi проклятий!
Нiц не зробиш, хоч пручайся – ти в обiймах у облуди...
...Не злякався, не вагався – CАМ СОБI СТРIЛЯВ У ГРУДИ...