Про тебе

Мені сказали, що я в безпеці
мені сказали, що досить болю
я встану уночі погляну на твої долоні
й навік забуду, замалюю чорним.

Піду на дах, щоб краще розгледіти зорі
вони нагадують мені нові очі
такі сумні
такі давно знайомі
я бачу увісні щоночі.

В унісон з холодним вітром ми заплачемо востаннє,
щоб ми більше не тримали у душі розчарування
витрем сльози швидко-швидко
озернемося на крила
і забудем як нам гидко, там було, де я любила.

Нас стражданням не здолати
не дамо їм тої сили,
я вночі це обіцяла
зорі - вуха, місяць - свідок.

Я тепер сумую зранку, вдень , увечері,
щохвилини
та не є мій сум поганим,
то є сум за очами твоїми.

Я вважала, що янголів вже немає,
що вони давно всі померли
та тепер я так не вважаю
ти є янгол, що впав до мене з неба.

Так несподівано, так зненацька починаю вірити в щастя
і що люди бувають милі,
і що життя непогана казка.
Вітер віяв з заходу щохвилини, ми з ним востаннє плакали,
коли янгол до нас вийшов,
я знала, що Франківськ - місто янголів.