За рікою десь вогник горить,
І промінням леліє ріка,
Весло на човні нерухомо лежить,
Та ланцюг, що немає замка.
Так ніхто мене й не спитає:
“Куди ти надумав, куди забажав?”
А весло ще у сні спочиває,
І морок вечірній вже берег сховав.
Як бути ? Усе поховала вона –
Безплідна, пуста сірина.
Чи прийдуть знову з нічкою
Бажання ті примарою човна,
Весла, та вогнища за річкою?
А. фет ukr
© Copyright: Маэстров Маэстро, 2006
Свидетельство о публикации №106033102072
Свидетельство о публикации №106033102072
Рецензии