ПАВУТИНА
Відчуваю муки пекла під ногами,
Розлітаюся шматками біля раю.
Але, може, зовсім раю не буває?
Може пекло – рани зроблені словами?
Швидко рухаюсь повільними думками,
Прагну більшого, все менше загубивши.
Вмерти – боляче, нітрохи не поживши,
Жити – боляче, коли глибокі рани.
Дивовижно і не страшно вверх злітати,
Страшно падать, свої крила опаливши,
Сонце, небо і єдину полюбивши,
Зрозуміть, що народився плазувати...
Знов звикаю до самотності. До болю.
Хоч і знаю, що ніяк мені не звикнуть.
А душа моя щосили рветься крикнуть
І заплакать, що я знову не з тобою.
Імовірності плетуть за дивом диво,
Безліч раз я пропадаю у тих сітях.
Що ж, можливо, відроджусь у своїх дітях.
Може завтра я прокинуся щасливим?..
18.07.2002.
для украiномовних читачiв i не тiльки-2
© Copyright: Виталий Корсун, 2006
Свидетельство о публикации №106032000878
Свидетельство о публикации №106032000878
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.