Мені не жаль промайнених років.
Мені не жаль розтоптаного серця.
Та лиш цікаво, як любов вернеться,
Куди постукає старіше з почуттів.
Мені не жаль і вісім тон паперу,
І деревця, що йшли на той папір.
Та лише думаю: якщо поверну,
То де на роздоріжжі лютий звір.
Мені не жаль пошкрябаного часу,
Мені не жаль попсованих умов.
Та лиш гадаю: із якого разу
Зумію розпізнати я любов...
Мені не жаль розтрощених столів,
Мені не жаль розбитого комфорту.
Та лиш дивує: скільки було слів
І всі, неначе, вищого все ж сорту...
Мені не жаль себе ні на мідяк.
Жалію лиш тебе, та це минеться.
Я просто думаю: у тебе все не так,
Так може, краще хай і розіб’ється...
05.01.2005
Пуща - Водиця
Мен не жаль
© Copyright: Владимир Бондаренко, 2006
Свидетельство о публикации №106031702351
Свидетельство о публикации №106031702351
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.