Расставанье

Я снова повторяю
Глупые слова,
Наверное,
От одиночества.

Я снова улетаю,
Повторив сперва
Ненужное
Пророчество.

І знову я втрачаю
Глибину ночей,
Свідомістю
Загублену.

Тепер я помічаю
Пустоту очей,
Мов келих той,
Пригублену.

Уехав ненадолго,
Мы расстанемся,
Но крепких нитей
Нам не разорвать.

И что-то остановит,
Мы встречаемся,
Ведь не стереть
Любви печать.

І знову я вночі
Від щастя плачу,
Забувши що
Тебе нема.

І вірші у печі
Палають на удачу,
А ти десь там
Сидиш сама.

И снова я курю
Безостановочно,
Гоняя дым
Через окно.

И снова я дурю,
Как это хочется.
Я жду тебя
Уже давно.

І все-таки ще мить
І ми розійдемось,
І доля нас
Розлучить знов.

А серце так щемить,
Та ми обійдемось
Без зайвих слів
І настанов.

Ведь время нерушимым
Не останется,
І нас зведе докупи
Все-одно.

И всё же нам с тобой
Ещё достанется
І ця вже роль
Твоя давно.

Вже не залишимся ніколи
Ми у спокої,
Лишь только страсть
Пьянит сердца.

І знову я заплутався
У локоні,
Твои лаская все
Черты лица.

И снова мы друг к другу
Возвращаемся,
И я хочу
Тебя обнять.

І перейшовши смугу,
Зустрічаємся,
Щоб повернуть
І не втрачать.
12.03.2005
Київ