Не дивись на годинник. Там стр лки нема

Не дивись на годинник. Там стрілки нема.
Там пустеля і полум’я. Зламано хронос.
Не дивись — за вікном пролітає зима.
І здається, розтанули німби святого
Білокрилого янгола. Самбо світів.
Все ілюзія біла. Все ілюзія чорна.
Кров по вулиці. Стогін. В душі
Сатана розбирає і-мейли
Здається, нічого, не змінити.
І світ — без мети проплива.
Залишає акорди від стомлених прерій.
Більше світу не буде. Уже відспівав
Бутафорний удав крізь кришталь. І на дверях
Вже павук не зів’є павутиння. Ба й час —
Нас укутає він в часове простирадло.
Вимкнув струм. І заграв часовий падеграс.
Обезбожився світ. То містерія Ада.

Сірий мотлох історії ляже на просо.
На врожайну загибель із людяних рук.
Залишається жити. Без віри і суму.
Не сумує трамвай, не сумує бурдюк .
Тільки сто незалежних самотніх
Осколків розлетілись і зась.
Та іди — позбирай.

Може, знайдеться сито,
Щоби фатуми сіять. Тільки пекло на небі.
І пачка банкнот. І вже свище машина,
І вже плаче динамік,
Інтернет володіє
Чорним світом.
Це крос.
Заведи свою старість у лахміття заліза,
Подаруй наостанок сивочолому дню
Всю містерію лісу. Все казкове Полісся.
На світанку це вмить дай пожерти вогню...

Павутина згорає. Догоряє минуле.
Але мотлох історії має свій клон.
Хай осанну співає
мовчазна
сіра
туга.
Та клоноване слово — занедбаний слон.
Громіздке. Здичавіле. По-мудрому світле,
Залишає чорнильницю. Сходить із вуст.
Екскаватори в пастку
заганяють аврору,
Разом з нею і слово іде на погост.