Колядка ii
В'ється смуток жовтим долі:
Вітер у порожнім полі
Щось невидиме колише
Визріває думки колос
По зернині поступово.
Ніжний сміх і шепіт, знову
Ледь знайомий теплий голос.
За тобою...Шлях утечі...
Тане сніг,туман зникає,
По стерні назад вертає
Твій Спаситель до Предтечі
24.12.2005
Свидетельство о публикации №106030502268