Втома
крупою-снігом завиває вітер,
я вийшов з переліску -
цвинтар...
мерехтіння літер
на кам'яних могилах
формуються в рядки
читати їх несила
я стомлений від знаків,
від слідів, що іх лишають
на пісках, камінні, снігу
я стомлений від бігу
по вулицях порожніх
міст промерзлих,
якими сню щоночі...
я стомлений розмовами з людьми,
які приходять з потойбіччя,
їх душі розпанахані,
їх вічі - зболені
у тому є й моя вина
я - втомлений,
я - вморений,
я - висохлий до дна
колодязь,
у який вода
не повернеться більш
ніколи...
©2006 Ingvar Olaffson
Свидетельство о публикации №106030401240