іноді буває так, що я забуваю про життя
бо з головою я пірнаю у дивні підпали сміття
моїх очей чорнява смуга і дівнії слова
ким би не була я в мене темна глова
старі газети та підвали, що так смердять
порожні думки про кохання незабаром зїдять
отже я такая людина, що обожнює смерть
бо життя то є проблема, все в мене шкереберть
усі кажуть, що замало бути тільки дитиной
але я всім кажу: важко бути людиной!
пелюстки мертвих троянд проковтну як слину
дайте мить мені щасливу, не багато, лиш одну!
сірим кольором розбита на стіні моя смута
все одно нема що вдіти, отака я розкута
нерозумнії речі застопорили прохід
я знімаю дороге взуття і босоніг іду на лід
йду тихо і легко і щомиті співаю
раптом тріснуло десь, вже під кригой вмираю..
блакитнє небо та троянди, що здирала я зі стелі
а тепер ії тут нема, лиш суцільні пустелі..
важко бути людиною..
© Copyright: Демона, 2006
Свидетельство о публикации №106022400145
Свидетельство о публикации №106022400145
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.