О+О=. . .
істроії одного кохання
Від сьогодення НАС нема
І серце крається від муки,
Чужі й незвичні ТИ і Я,
А ТИ і Я - порожні звуки.
У листопаді зайвих фраз
Зійдуться зорями печалі
Дві пари крил - останній раз
Політ, який ми розпочали...
У сивій темряві віків
Що я люблю - скажу востаннє,
Бо злічую твої гріхи
Лиш мірою свого кохання.
Хоч снігом криється душа
І що там далі - я не знаю,
Але в кінці свого вірша
Не крапку - три я доставляю...
Присвячу ться
© Copyright: Баронесса фон Першке, 2006
Свидетельство о публикации №106021002627
Свидетельство о публикации №106021002627
Рецензии