Споглядай на мене ніжно, зверху, ніби гаряче сонце, що не обирає, кого зігріти, а кого спопелити.
Чорними очима виймай з мене потаємне життя та втілюй його в реальність, звіртуйовану власноруч.
Гаю зелений, не втікай, як вода, поміж пальці,
поливай мої чаклунські лілії білим молоком твоєї корівки, що приблудила серед ночі до мого ставу.
Я дзвонитиму в срібні дзвони і благатиму, щоб Ніхто не поставив нас на аукціони “Сотсбіс” і “Крістіс”.
Одного споглядання твого достатньо для того, щоб отямитися од вічного татуажу смерті.
Гаю зелений
© Copyright: Татиана Комарова, 2006
Свидетельство о публикации №106020502092
Свидетельство о публикации №106020502092
Рецензии