І знай, мої губи не терплять покори.
Зійди із дороги, бо вільний цей шлях,
Не втоптуй стежки і не лізь через гори –
Ці двері забиті - не зірвиш і цвях.
Вступись, моє ж серце і жалю не знає,
Як інші не мали й до нього жалю,
Воно не кохає, воно лише грає
В нечесну, зрадливу і болісну гру.
Ці руки не ніжні і ласк не відчуєш,
Бо пестить не вмію – кохаєш змію…
Ти віриш в те щиро, що серце врятуєш,
Не вірю ж в цю казку…і ліпше піду.
Не бігай за мною,…полиш мою думку…
Я буду прощення у себе благать –
Прости, Моє Серце, за біль і за муку,
Що так довелося за мене страждать.
I знай, моii губи не терплять покори...
© Copyright: Ольга Бондарь, 2006
Свидетельство о публикации №106020202378
Свидетельство о публикации №106020202378
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.