«Вже народжуючись, ми знаходимось в процесі вмирання,
і на початку є присутній кінець». ©
________________________________________Марк Манілій
КвіткИ благали про відвертість,
Самі ж не бачили її.
В пелЮстках жевріла упертість,
Мов полум'я в пекельному вогні.
ПісЕнь співали про свободу
В солодких пахощах весни.
Хоч, опустивши стебла в воду,
Кріпились міцно до землі.
Вели розмову про кохання,
Та почуття зів'яли враз:
Відчули старості дихання...
Прийшов тоді розплати час.
Вони шептіли про життя.
Коли ж красу пітьми пізнали,
Знайшли дорогу в небуття.
Хоча, дарма її шукали...
Мовчали квіти про чекання,
Піднявши стебла до небес.
Остання мить - їх покаяння.
Але Господь не мав чудес...
05/07/2004
* Автор ілюстрації - моя молодша сестричка
Квiти
© Copyright: Аскет Несовершенный, 2006
Свидетельство о публикации №106010100281
Свидетельство о публикации №106010100281
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.