Вiдлига
відхлинула мара з охлялої оселі
Селін Діон ще крутиться в мізках,
на зібганій постелі
ще пляма Роршаха з пролитої на простирадло кави
промовисто говорить про зів’ялий світ,
а шепіт чується вже інший -
"Ласкаво прошу в інший вимір, інший цвіт
впаде на плечі, на волосся, руки
з дерев небачених,
розпуки
ти не відчуєш тут,
як власне не відчуєш
НІЧОГО,
що звик раніше
відчувати…"
©2005 Ingvar Olaffson
Свидетельство о публикации №105122700671