Водиця озера спокійна,
І чути соловейка спів...
Стоїть селянська хата рідна,
Але йому бракує слів.
Навколо тиша, мертва тиша...
Не видно жодної душі;
І погоріла в хаті криша;
Не квітнуть на весні кущі...
Ця тиша береже жахи,
Жахи фашистської навали.
В ній чуть, як плачуть дітлахи,
Населення як катували...
Так, вояку бракує слів!
Що скажеш, як спаплюжена надія,
А в серці оселився вже не гнів –
Скорбота, біль та нездійсненна мрія.
Бракуэ слiв
© Copyright: Ирина Зеленская, 2005
Свидетельство о публикации №105121601628
Свидетельство о публикации №105121601628
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
