Душевний храм свiй не ганьбiть

Бліді вуста шепочуть ледве
Слова останні в цім житті,
А нерухоме тіло мертве
Висить безсиле на хресті.

Своє життя віддав за людство,
Спокутував усі гріхи:
Гординю, зраду і розпутство...
Насправді – люди – ріп'яхи,

Які наповнили світ брудом,
Мораль забули, як Хреста,
Якого вбили самосудом,
А мали б цілувать перста.

О, люди смертні, схаменіться!
Душевний храм свій не ганьбіть!
Назад в життя ви озирніться
І вірні висновки зробіть!


Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →