Далеко уркочуть зловражі гармати,
Постріли чергами скиглять навкруг...
Ідуть в невідомість самотні солдати,
Поряд із кожним в бою лише друг.
День Божий щоденно приносить утрати,
Думка ж летить до домівки щомить.
Та хлопці не знають, коли люба мати
Сина обійме... (аж серце щемить!)
Війна-ненажеро, навіщо нещастя
Несеш і руйнуєш прекрасні світи?
Лютуйте, кати, але вам то не вдасться
Сховатись від месників, вам не втекти!
Той рік сорок перший відлунює нині
В серцях наболілих бувалих бійців...
„Ой, скільки ж нас впало на нашій Вкраїні?!..”
Помолимось, братія, за вояків!
В1дгуки в1йни
© Copyright: Ирина Зеленская, 2005
Свидетельство о публикации №105121601557
Свидетельство о публикации №105121601557
Рецензии