Не кричу я, боронь Боже,
А тихенько промовляю:
Ви ідіть до мене, гроші,
Я вже двері відчиняю.
Щось нечасто я вас бачу
У своїй обдертій хаті,
Я без вас ночами плачу,
Мої бакси волохаті.
А чи був я негостинний?
Не заварював вам кави?
А чи був не дуже чинний?
Не питав про ваші справи?
Що посіялось між нами,
Що в кишенях вітер віє?
Чи поцапались ми з вами?
Щось я вас не розумію.
Ви б зателефонували,
Поцікавились би мною,
Чи листа б мені прислали
Хоч зимою, хоч весною.
Та від вас ніяких кроків –
Ні листа, ні телеграми.
А мені вже тридцять років!
Я он лисий вже місцями!
Ви прийдіть до мене, гроші,
Ви не ставтеся ганебно,
Ви прийдіть, бо я хороший,
А не покідь непотребна!
Я за вами дуже скучив,
І за мною ви – так само.
Ген, збираймося до кучі!
Будьмо знов товаришами!
(1998)
Грош
© Copyright: Олег Косс, 2005
Свидетельство о публикации №105121200449
Свидетельство о публикации №105121200449
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.