Я – Клеопатра. І дарма, що руса.
Дарма, що не будую пірамід.
А ти – мій раб, для кого цілий світ –
Утечі з Клеопатрою спокуса...
...Ти – Прометей. Моє життя і мрія.
А я – ланцюг, який тебе обвив.
В моїх обіймах ти не бачиш снів,
А я від сліз і крові іржавію...
...Ми – перші люди... Що там буде з нами?
Рука в руці і дерево страшне...
Це яблуко, напевне, не смачне.
Воно червиве. Кинь його, Адаме!
28.10.02
Ми
© Copyright: Лидия Дзюпина, 2005
Свидетельство о публикации №105121000095
Свидетельство о публикации №105121000095
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
