Бiлка i Лисичка украинский язык

Якось по лісі Лисичка біжить,
Бачить, на гілочці Білка сидить.
І пропонує Лисичка тій Білці:
«Годі сидіти, дівчино, на гілці.
Краще на землю скоріше стрибай,
Бігати стежками в лісі давай.»
Білка послухала руду Лисицю,
З гілки стрибнула мерщій на травицю.
Бігали Білка й Лисичка гуртом.
Кожна махала рудавим хвостом.
Майже весь день грали так малюки.
Білка стрибнула з трави на гілки
І запросила Лисичку стрибати,
Замість стежин по деревах гуляти.
Жвава Лисичка робила стрибки,
Тільки нам’яла обидва боки.
Знову стрибала, що сили, вона.
Та зрозуміла, стрибає дарма.
«Ні, я не вмію стрибати, як ти,
Хоч в нас подібні, рудаві хвости.»
«В мене — казала їй Білка, — брати
Меньші, а краще стрибають, ніж ти.
Я вже й не знаю, то — горе, чи сміх...
Ось що, Лисичко, тримай-но горіх.
Це для всіх білок улюблена їжа,
Бо найсмачніша, корисна і свіжа.
Скільки завгодно тобі дам для втіхи.»
«Дякую, Білко, не їм я горіхи.
Вранці приходь на галявину краще
І побіжімо гуляти у хащі.»