Мені б тебе забути
І стерти з пам’яті все те,
Чого б не мало бути,
Чого насправді б не було.
Чому ж забути я не можу
Той день, той ранок і ту ніч,
Коли я припустилась помилки,
Усе це зараз пам’ятаю, як колись.
Чому послухать не хотіла
Я слів, які про тебе говорили?
Чому ж бо я не довіряла
Тим фактам, які мала?
Тепер запізно вже жаліти,
Адже нічого не змінити,
І що тепер мені робити,
Щоб раптом тебе не зустріти?
Які слова би підібрати,
Хоча, нема чого казати!
Якесь жахливе відчуття:
Тривога, страх – не розумію,
Усю мене заполоня,
Кричить: не знаю, не зумію
Зробити крок хоча б тоді,
Коли тебе зустріну я в кінці-кінців.
Сказати слово хоча б тихе
І випустити з себе гнів.
Усе! Не можу описати
Своїх страхів я до кінця.
Сама себе не в змозі я пізнати,
Змінить тим паче б не змогла.
І що робити я не знаю,
Не знаю і не буду знать,
Адже я відчуваю усе так!
Забути
© Copyright: Мариолла Роганова, 2005
Свидетельство о публикации №105111201816
Свидетельство о публикации №105111201816
Рецензии