Ти не простила йому зради,
Подушка сльози ніч лила,
І не стерпіла ті образи,
І ти тепер сидиш сама.
Іскристе щастя, сміх і радість
Ти проміняла на безвихідь темноти.
Ти молода, але, здається, старість
До твого серця стукає завжди.
Старієш ти і рік за роком
Ти згадуєш щасливі миті ті,
І сльози знов біжать потоком,
Та не повернеш вже назад ці дні.
Хотілось вірити у щастя,
Хотілось вірити в добро,
Хотілось вірить, та нещастя
До тебе вже шляхи знайшло.
Ти не шукала більш кохання,
Не зазнавала знов розчарувань,
Але твої німі страждання
Додали тобі мудрості та знань.
Навіщо з ним ти розлучилась?
Невже ти не могла б йому простити?
Навіщо ти в собі закрилась,
Як ти могла так пів життя прожити?
Мовчить самотній телефон,
Годинник миті відбиває.
Мабуть, для тебе це закон:
Кохання зради не прощає…
Кохання зради не проща
© Copyright: Мариолла Роганова, 2005
Свидетельство о публикации №105111201792
Свидетельство о публикации №105111201792
Рецензии