Ми не подякували долі,
Що серед тисячі доріг
Зустрілись очі наші мимоволі,
Ці спогади –наш оберіг.
Ти ніжним словом, поцілунком
Умів з душі тягар мій знять.
Я це вважала подарунком,
Та забувала дякувать.
Не раз казав, що я красива,
Не раз казав –жорстока я.
З тобою горда, невловима,
Без тебе я уже не я.
Ми живемо, як дві планети
У світі зоряних систем.
Серцебиття одне, одне і серце,
І пульс один у нас на двох!
***
© Copyright: Мариолла Роганова, 2005
Свидетельство о публикации №105111201765
Свидетельство о публикации №105111201765
Рецензии