Нитка самотня дерева сповиє,
Скрутить, затягне, мов той шовкопряд,
Листя - дурне, полетiло, радiє,
Замiсть його нитка тонка сповиє.
Господи, чом я радiти не вмiю,
Лiзу у все павутиння пiдряд!?
Голка самотня гiлля не сповиє,
Та чи укриє його шовкопряд...
Крапля провини терези хитнула,
Море iз щастя - забруднене вмить,
Зiрка, яскрава, повз очi майнула,
Лиш тiльки крапля, а чашу хитнула,
Було-не-було, кохання минуле,
Господи, чом не навчився радiть?
Крапля кровавая слiв не почула,
Сльози для моря – то нiц, а болить...
Штори мiж днiв, з двох сторiн нiч закута,
День, наче сiрая кiшка в пiтьмах,
Що треба в долi, знайти позабуте,
Штори пiдняти, з ночi, що закута,
Зняти липке, серце своє почути,
Господи, бачиш, надiя в очах?
Днi поєднати з ночами, й почути,
Те, що не бачив, коли був в пiтьмах...
небесна гойдалка, трiолет...
© Copyright: Георгий Че, 2005
Свидетельство о публикации №105111000660
Свидетельство о публикации №105111000660
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.