...І сказав я: "Аж доки, о Господи?"
А Він відказав: "Аж доки міста спустіють
без мешканців і доми без людей..."
(Ісая 6:11)
Як сироти стоять дві хати
Під снігом. Зморені, горбаті.
І дим не стелиться над стріхою.
Колись вони ж були утіхою
Для тих, хто жив у цих оселях,
Співав пісні свої веселі
Про радість, щастя та любов...
Але ж серед пісень, серед розмов
Бувало раптом замовкали,
Бо чуло серце щось. Не знали
Ще сиві голови дідів,
Що йде година й серед снігів
Залишаться лиш бідні хати
Останній час свій тут чекати...
А люди ж де твої, село?
Нема людей... Все замело...
О Боже, мiй Боже...
© Copyright: Полищук Виталий, 2005
Свидетельство о публикации №105110600909
Свидетельство о публикации №105110600909
Рецензии
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.