Заливає дощами травень
Ранній дощ цей мене збудив
Знаєш,певно я був не правий-
Що кохання - як чашку розбив
Та весна,що бузком буяла
Дарувала в останній раз
Твоє тіло - як квітку алу,
Твою посмішку- кращу з прикрас
Так багато,так щедро одміряно
Нам було,що не знали ціни
Карі очі твої замріяні
Наче бачили радісні сни
Ти довірливо-як дитина
Дарувала себе мені
Я не знав,що ти жінка єдина,
Що лишилася на Землі
Я гадав - ще багато зустріну
Ніжних рук і солодких уст
Не чекав тільки постріла в спину
Не гучного,як гілки хруст...
Заливае дощами травень на укр. мов
© Copyright: Globa, 2005
Свидетельство о публикации №105101000083
Свидетельство о публикации №105101000083
Рецензии