Пробачити тобі? – Я хочу більшого.
Кохаючи тебе, я стану раною.
А завтра ти будеш лиш віршами.
Сьогодні плакати не стану я,
А завтра все буде по-іншому.
Забути, що було? – Скосились мріями
Безмовні квіти, вічністю даровані.
Спали мене жагою віч і віями!
Твої слова, мовчанням зачаровані,
Уже не зроблять того, що хотіли ми.
Сказати щось без слів? – Кричу мовчанкою.
Осліпну поглядом і онімію жестами.
Я марю волею, а стану бранкою.
Із усіма незгодами й протестами
Залишусь некоханою коханкою.
Пробачити тоб?
© Copyright: Татьяна Коваленко, 2005
Свидетельство о публикации №105101000396
Свидетельство о публикации №105101000396
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
