Чому я не туман осiннiй...
* * *
Чому я не туман осінній,
Що сумом розстелився при дорозі,
Чому я не людське весілля,
Яке сміється і разом голосить.
Чому не річка, водоспад ревучий
Серед ущелин, серед гір холодних,
Чому не квітка, як вогонь пекуча,
Покірна, горда і така самотня.
Чому не ластівка, що своїм тілом,
Закрила, захистила ластiв`яток,
Чому не ніч, що вміє так уміло
Ховати біль, яким вона багата.
Чому пішла, щоб більш не повернутись,
Чом посміхаюся, а очі плачуть.
Так в спину вітер дме - не оглянутись.
Прозрієш. Та мене вже не побачиш...
2002г.
© Copyright: Валентина Силава, 2005
Свидетельство о публикации №105100101438
Свидетельство о публикации №105100101438
Рецензии
На это произведение написано 13 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.