Срiбний метелик
В скронях метелик@
............Сенілґа
Снопи поставлено до тину
кульбаба знову зацвіла
на моріжку осінньому. Дитинно
радію їй. Моя мала,
кульбабонько в отаві,
мій ставе тихий в очеретах,
мій вечоре багряний в чагарах,
в моїй душі ви в'єтесь
мов метелик,
що випурхнув зі щілини в часах*
і сів на айстру біля ґанку
в моїй покинутій садибі,
яка втомилася чекати...
Чекають квіти, мама, тато,
чекають сад цикад і кам'яний паркан
на мене дивного прибульця
зі світів далеких,
що промине капкан часових зрушень
штормів, цунамі, заворушеннь
щоби постукати у шибку
віконця причілкового
в нічній порі...
І оживуть, я сподіваюсь, тіні
котрі схилилися в вітальні
над столом...
Я оживаю також,
Я вже скоро...
©2005 Ingvar Olaffson
Свидетельство о публикации №105092501468
Нет не земной я, верьте.
Не знаю я, откуда я пришёл,
Но не с Земли, поверьте.
Другой планеты сын,
Другой планеты дочь.
Я – существо без пола,
И признаюсь,
Когда могу, то не хожу
Я – кувыркаюсь.
Я часто одинок,
И сам с собою,
И пустотою укрываюсь в поле,
И в пустоте я звуки Му ловлю.
Мне Моцарт брат,
Цветаева мне мать,
А Блок – отец,
Которого боюсь.
Дружу с Есениным
И с Лииною молюсь.
Я воин в воинстве,
Что Жанною ведется.
Оруженосец Жанны
И несу я стяг
Из двух полос
Симметрий равных.
Из двух полос,
Где братство выше роз,
А розы – воины,
Шиповника наследье,
Призыв любви
И воинство Весны.
Иннокентий Флик 11.05.2006 12:19 Заявить о нарушении