Мені нагадала злива,
Втопивши в терпкому розсолі,
Скувавши тендітні судини,
Густий аромат людини,
Якій я була б щаслива
Позичити пів парасолі.
Стікаючи обладунком,
Вода роз’їдає шрами,
Що їх би ми закарбувати,
Надійно зафарбувати,
Опікуючись ґатунком,
Безпристрасними кольорами.
Іржавий макет обличчя.
Зухвала картата підлога.
А я замість реставрувати
Жадаю затаврувати
Заквітчане передпліччя
Мого небезгрішного бога.
10 липня 2005 р.
Злива
© Copyright: Ирина Джус, 2005
Свидетельство о публикации №105073001169
Свидетельство о публикации №105073001169
Рецензии