Вітру не чути, дерева мовчать,
Сонце сідає за Бабичин гай,
Мерехтить, посміхається - спить.
Цвиркіт лунає в гіллі яблуневим -
То горобець, а, може, і галка
Стрекоче-мявкоче, мов кіт
Попідтинню лапками шурхоче.
Небо немов у тумані ринає-
Сині, блакитні, рожеві, бузькові
Клаптики неба з’являються в морі
І пропливають над тишею лісу.
Мов немовлятко у своїй колисці,
Задивлено дивиться лілеї голівка
На землю рідненьку- молитви шепоче,
Пелюсткою до неї торкнутися хоче,
Сльозинку вечірню на неї ороси.
Тиша жива, мов розумна,
Кров’ю у серці вона наливається,
Дихає і посміхається, жваво танцює,
В думки закрадається.
Цвіркає темрява, над рікою рокоче,
Руки тягне свої далі, заочі,
Світ повіялом вкриває поночі.
25.07.2002
Тиша пливе навкруги
© Copyright: Олег Герасимчук, 2005
Свидетельство о публикации №105070900186
Свидетельство о публикации №105070900186
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.