Любiй малечi про дивнi речi

1. Який на колір рік Новий?

Який на колір рік Новий?
Він білий, мов сніжинка!
Який на колір рік Новий?
Сріблястий мов льодинка!
Який на колір рік Новий?
Рожевий він, мов кулька!
Який на колір рік Новий?
Прозорий, мов бурулька!
Який на колір рік Новий?
Мов золота перлинка!
Який на колір рік Новий?
Зелений, мов ялинка!
Він жовтий, синій, різних барв,
Мов сонце, небо, зорі!
Він щастя колір увібрав,
До ближнього любові!
Він барви миру та добра,
Мов райдуга, тримає
До тих, хто на Землі життя
З людьми своє єднає.


2. Сніжне диво.

Дві маленькі рукавички,
Шапка, шубка, черевички
Вранці вибігли у двір.
Білий сніг сліпить аж зір!

Черевички в сніг пірнули,
Рукавички сніг згорнули.
Шубку снігом притрусило,
Шапка враз у сніг злетіла.

Мама вийшла... Й обомліла.
Перед нею – біле диво!
Та не диво це. Юрась!
- Я ж у сніг, матусю, гравсь!


3. Місяць

- Місяченьку, розкажи,
що ти робиш уночі.
- Я, малята, у печі
випікаю калачі,
розкладаю їх по небу,
щоб світили всім, як треба.


4. Небесна карамель

У небі нічному з’явився горошок,
Він є з карамелі цукрової. Отже,
Як тільки світанок, малята, настане...
Уся карамель та барвиста розтане.


5. Світлячок

Жив у лісі Світлячок,
мав строкатий ковпачок,
мав драбинку, мав ліхтарик,
мав зелений сюртучок.
Уночі Світляк не спав,
безперервно працював,
все ходив він по деревах,
по траві та по кущах.
За плечима ніс драбинку.
а в руці – ліхтарик й скіпку,
засвітити низочки
із чарівних каганців.
Це робив він залюбки,
аби мешканці малі,
що в колисках засинали,
не страхалися пітьми.
Щоб мураха, слимачок,
бджілка, джміль, цвіркун,
жучок
Безтурботно в сни пірнали,
повернувшись на бочок.


6. Нічна розмова

Коли засне, нарешті, дім,
І тиша запанує в нім,
Всі речі починають оживати
Та справи злободенні розглядати.

У кухні чайник засвистів, мов паровоз.
Бентежиться він, начебто, всерйоз
Про те, що завтра треба рано встати,
До столу хазяїв ранковий чай подати.

Тут до розмови долучилися пательні:
- Дозвольте, ми незайві в цій проблемі.
Насмажити ми можемо котлет,
Приготувати лагідний омлет.

- Ну й що? Оце котлет, омлет!
Без нас, каструль, зіпсутий вщент
Обід! Тому що страви, як борщі та каші, -
То привілеї, безумовно, тільки наші. -

Каструлі дуже ревно закричали
Та кришками тривожно забряжчали. -
Хай знають всі, смачний обід
Без нас, каструль, – невдалий "плід”.

- Пробачте, що підслухала розмову, -
Плита розпочала свою промову. -
Як бачу, позабули, друзі, ви
Про значимість кухонної плити.

Бо тільки я спроможна готувати -
Пекти, варити, навіть тушкувати.
Тому незайве нагадати миру для,
Що королева дійсна тут на кухні – я.

Враз задзвеніли вИлки, лОжки,
Ще тарілкИ, чашкИ, і тощо.
І мали рацію, нагадуючи цим,
Що і без них неповним був би дім.


А у вітальні світська йде розмова.
Тут речі згадують все знову й знову
Обіди звані, шати дам,
Політику, веселий гам...

З поличок дзенькіт кришталю лунає.
Рояль там грає...
Скрипочка співає...
Стіл про торішній торт розповідає.

Тахта, узявшись важно в боки,
Доводить свою м’якість. Поки
Дві пальми й фікус, давні друзі,
Все мріють про життя у лузі.

Бо, звісно, кожному – своє.


Тепер у спальні... Там тихіше.
І отже чутно значно ліпше,
Як старовинний цокає дзиґар,
Тим демонструючи незмінний дар

Секунди та хвилини рахувати
Та чудним, звісно, боєм дивувати.
Дзеркальна шафа, заблищавши склом,
Повідала, що вже давним-давно

Своєю величчю прикрасила весь дім.
І тільки ліжко, задля миру хазяїв,
Завжди мовчить, аби не заважати
Їм уночі від справ відпочивати.


7. Зарядка на грядці

Якось на зеленій грядці
Стрілися на фіззарядці
Помідор і огірок,
Патисон та кабачок,
Морква, перець, часничок,
Баклажан і бурячок...
Хрін, картопля та горошок,
Редька, сам гарбуз, повір,
Починають тренування.
А тренує друзів кріп!
Він, стрункий, від вітру гнеться,
Все шуткує та сміється,
Зачіпає огірок
Та незграбний бурячок,
Перець, моркву, часничок,
Ще й пихатий кабачок,
Бідну цибулину,
Що росте під тином.
Хрін, той начебто аж зблід,
По чолУ стікає піт
Підбадьорила петрушка,
Кучерява сміхотушка:
- Тренуватися, як слід,
Раджу, друзі вам мої -
Набиратися здоров’я,
Що дають ранкові зорі.
А соромитись не треба,
Бо отого кропу лепет
Доброзичливий, як бачу.
Має він веселу вдачу!

Отакі, малята, вранці
Чудеса на диво-грядці.


8. Куряча наука

На подвір’ї біля хати
Гралися в траві курчата.
Отже, бігали, кричали,
Як малі всі, пустували.
Курка-мати їх повчала,
Про кота розповідала,
Про шуліку та сову,
Яструба, тхора й руду:
- Треба, діти, хижих знати,
Щоб могли їх упізнати.
То є наші вороги,
Йдуть сюди не від нудьги...
...........................
Ви ж у схованку біжіть,
Небезпеку переждіть.


9. Будинок під лопухом

У садочку біля хвіртки,
під розкішним лопухом,
Равлик збудував будинок.
Найсправжнісінькій! Так от,
Є у ньому дах та двері,
вікна є, парадний вхід,
Є вітальня, спальня, меблі,
кухня є, водопровід...
За будинком – сад фруктовий,
а за садом є город.
Там росте салат, капуста,
навіть ревінь на компот.
Є там гойдалка, повірте,
з гарбузячого листка,
Є гамак із павутинки
старожила Павучка.
Є усе, і навіть більше
від того, що пригадав.
Хто не вірить, хай скоріше
під лопух той лізе сам.

10. Скрипаль

Коник зелений у лузі скакав,
коник малий утомився, пристав.
Він сів на травичці поміж квіточок...
взяв скрипку з футляра, до скрипки смичок.
Підвівши голівку, змахнув тим смичком
і ніжно по струнах провів ним... І от,
завмер літній луг від мотиву зорі,
стебельцями в такт захитали квітки,
прозора роса, мов та чиста сльоза,
скотилася з трав. Вітерець у кущах
неначе принишк.. А скрипаль усе грав...
На крилах мелодій до неба злітав,
ширяв у хмарках, мріям волю давав...

В той час, як здавалося ніби сама
природа у захваті тихім була.


11. Слимачок

Попід дубом Слимачок
відшукав боровичок.
Гарний, дужий, апетитний,
справжній, отже, білячок.
Слимачок пішов додому,
взяв таріль... Забувши втому,
Повернувся до грибка,
отого боровика.
Відчинив Слимак пуделко,
в ліву руку взяв виделку,
в праву – ножик, і отак
скуштував грибок на смак.
- Ласий гриб-боровичок! –
захопився Слимачок. -
Буде вже обід й вечеря,
як здолаю білячок.


12. Жабка та крокодил

Було це якось зранку.
Голодний крокодил
Гладку зелену жабку,
Прокинувшись, спожив.

Гладка зелена жабка
Обурена була,
І в животі нахаби
Скандал розпочала.

І ось тоді, тим ранком,
Гурман пошкодував,
Що недоторку-жабку
Собі уполював.

Він бігав по болоту,
Вертівся, мов вовчок,
На березі вже зльоту
Наскочив на пеньок.

Заохавши від болю,
Страждалець пащ відкрив...
І жабку мимоволі
На волю відпустив.


13. Друг

Якось зайчик-пострибайчик,
Сірий зайчик-побігайчик
Стрів у лісі, біля річки,
Хитру злодійку-лисичку.
Тільки він її спіткав,
Як осика задрижав.
А лисичка та лукаво
До зайчати промовляла:
- Чом ти, зайчику, тремтиш?
Чом, сіренький, ти мовчиш?
Не впізнав мене невже?
Ми з тобою друзі вже.
Дай тебе я обійму,
Лапку я твою стисну”.
Але тріснув десь сучок,
Чує лиска голосок:
Не потиснеш! Не старайся!
Звідсіля ти забирайся!
Друга з’їсти я не дам.
Лапи геть! Бо як завдам!
Бачить зайчик, із-під гірки
Їжачок з’явився з нірки.
Злодійку ціпком страхає,
А вона, як закиває
П’ятами, аж закуріло,
Та у вухах засвистіло.

 14. Обнова

У красуні Ясочки
Є новеньке платтячко,
Платтячко із ситцю
Ясі знадобиться.
Ясина кузина,
Крихітка Поліна,
Запросила Ясочку,
У новому платтячку,
Петрика, Аліну,
Вовчика, Христину
Вдень на іменини.