Ти сумуєш надвечір,
Та ховаєш від світу
СвОю тугу немов примару...
Твою втому по плечах
Заберу легким вітром...
Ти мій подих охрестиш “чари”
Перерізане серце
обігрію в долонях --
Хай загоється, де боліло,
Й прохолодою ллється
По обпечених скронях...
Відвертаючись, кажеш “диво...”
Ні не диво... Це просто –
Відчувати як чути
Тільки серцем -- в нім звук чіткіший.
Чую ранішні роси,
Чую радість та скруту,
Й відчуваю, як мЕне кличеш...
Відгукнулася б, любий...
Та збудовані стіни
Не пускають. Не стане сили
І у тебе... Чи згубить
камінь мрію безцінну?
Чи знайдуться обом нам крила?
ЗлетимО просто неба,
понад місячним сяйвом,
Посеред зорепаду згиньмо...
Тож і сонця не треба,
Як до Бога сягаймо...
А ти тихо шепочеш “відьма...”
1.06.05
вiдчувати як чути
© Copyright: Фрейя, 2005
Свидетельство о публикации №105070500265
Свидетельство о публикации №105070500265
Рецензии
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.