Все поснуло, кохання прийшло,
Наче сонце у спокій за хмари,
Біля міста дрімають вокзали,
Місяць погляд кидає крізь скло.
Срібний сон вже охоплює нас,
Дрібним поштовхом манить в обійми:
”Йди до мене і будеш ті вільна,” –
В твоїх вухах лунає не раз.
Вільний шлях і потужний порив –
Все що треба для кращої долі,
Щоб порвавши всі пута неволі,
Відлетіти до теплих країв.
Мов птахи ми вперед летимо,
Пути кинувши напризволяще,
Все що робиться – тільки на краще,
Треба вірити, що збіжимо..
Спокуса
© Copyright: Александр Павлоградский, 2005
Свидетельство о публикации №105061800619
Свидетельство о публикации №105061800619
Рецензии